НАШ ПРЕЗИДЕНТ В ТЕГЕРАНІ
     
   
[Back]  Калиніченко Олександр Миколайович - Президент федерації стрільби з лука Львівської області як експерт ФІТА з 13 по 20 січня 2002 року провів семінар для тренерів із стрільби з лука в Тегерані - столиці Ісламської Республіки ІРАН.   Після повернення з Тегерана ми попросили нашого президента поділитися враженнями про поїздку і відповісти на низку питань.  
   
    Питання: "Олександре Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, хто є ініціатором проведення подібних семінарів, у якому Ви брали участь і як практично вони організуються?"

  О. М.: "У Міжнародного олімпійського комітету (МОК) в перервах між проведенням Олімпійських ігор є ряд функцій і задач, які він активно виконує. Однією з таких функцій є популяризація й надання допомоги в розвитку спорту в різних країнах світу. Конкретно це виконується через підрозділ, що має назву "Олімпійська солідарність". Цей підрозділ через представників міжнародних федерацій олімпійських видів спорту визначає кращих на сьогоднішній день фахівців з різних видів спорту і звертається до них із проханням надати добровільну допомогу в розвитку олімпійських видів видів спорту в країнах, що виявили бажання це зробити. Не приховуючи скажу - мені було приємно довідатися про те, що міжнародна федерація стрільби з лука (ФІТА) рекомендувала мене для "Олімпійської солідарності" у якості експерта. Як я зрозумів, це почесне звання мені присвоїли по сукупності моїх науково-методичних статей, які я часто публікую в спеціалізованих журналах у таких країнах як Англія, Болгарія, Росія, Японія, а також по моєму досвіду проведення семінарів для тренерів із стрільби з лука в Польщі, Чехії й у нас в Україні. Крім того, думаю, що на вибір мене як експерта вплинуло ще і те що я є львів'янином, а під час проведення великих міжнародних змагань, дуже часто спортсменів яких тренують львівські тренери визнають як одних із найтехнічніших (науковим терміном це називається - еталонним). Звання експерт накладало на мене крім обов'язків ще і деякі права. Після закінчення семінару я мав право видати своїм найбільш здібним слухачам міжнародний сертифікат про присвоєння їм звання "ТРЕНЕР ІЗ СТРІЛЬБИ З ЛУКУ", який у подальшому дає право професійно займатися тренерською роботою.
 
[Top] [Back]  Питання: "Олександре Миколайовичу, як би Ви оцінили рівень розвитку стрільби з лука в Ісламській Республіці Іран на сьогоднішній день і які перспективи розвитку нашого виду спорту в цій країні?"

   О. М.:"Саме таке питання мені задав кореспондент телебачення Ірану під час інтерв'ю зі мною і я можу повторити свою відповідь ще раз. В Ірані одночасно існує як би два підрозділи олімпійських видів стрільби з лука. Один підрозділ - це стрільба з лука серед інвалідів, а другий - це олімпійська стрільба з класичного лука. Нагадаю, в Ірані, як у країні, яка не дуже давно перенесла трагедію війни, є велика кількість молодих красивих людей, що стали інвалідами. Багато хто з цих людей активно зайнялися різними видами спорту й стрільбою з лука зокрема. Стрільба з лука серед інвалідів досить популярна в Ірані. Загальна кількість осіб, які займаються стрільбою з лука біля двохсот. Вони мають уже достатній досвід участі в міжнародних змаганнях і на Параолімпійських іграх у Сіднеї їхня команда зайняла десяте місце, що вже саме по собі говорить про деякий прогрес. Цікавим був факт, що саме лучники Ірану виявляють велику симпатію до лучників-інвалідів зі Львова і на доказ цього вони приносили мені спільні фотографії їхніх зустрічей на міжнародних змаганнях і передавали свої привітання, називаючи моїх земляків-лучників по іменах. Керує підготовкою лучників-інвалідів досить досвідчений тренер Роміо. Я думаю, що прогрес його учнів буде і в подальшому продовжуватиметься. Зі стрільбою з лука серед звичайних спортсменів трохи складніше. Вона знаходиться в стадії свого початкового розвитку. Зараз із національною збірною командою Ірану працює тренер із Таджикистану - Салімов. До речі, він є продовжувачем "класичної львівської школи стрільби з лука", тому що його першим тренером був колишній львів'янин, учень мого батька - Віктор Пряхін. Пряхін багато років успішно пропрацював тренером у Душанбе і створив відмінну плеяду відомих лучників - Рустамова, Панжин, Кирилов, Салімов. Зараз уже можна бачити позитивні результати роботи у Ірані його послідовника Салімова. Декілька його учнів уже показують в Ірані результати на рівні нашого нормативу "Майстер спорту". Якщо така тенденція буде й далі, то через два-три роки можна чекати появи спортсменів здатних боротися за призові місця на міжнародних змаганнях. А те, що в Ірані зараз дійсно на державному рівні приділяється велика увага в розвитку спорту, я сам переконався за час перебування там."
 
[Top] [Back]   Питання: "Олександре Миколайовичу, розкажіть про своїх слухачів - учнів і як на Вашу думку вони сприймали семінар, який Ви провели ?"

   О.М.: "Не буде новиною те, що я сам дуже хвилювався перед семінаром, який повинен був проводити. Я почував велику відповідальність за себе, за ФІТА й Олімпійську солідарність, що я представляв, так і за Україну і Львівську школу стрільби з лука в тому числі. Я хвилювався через відсутність інформації про аудиторію, яка мене очікувала. Я не знав скільки у мене буде слухачів, який їхній рівень попередньої підготовки і на скільки доброю для спілкування буде моя англійська мова. Крім того, я уперше виступав перед аудиторією в мусульманській країні, а ця особливість пред'являє знання ряду особливостей і законів, що не можна порушувати навіть іноземцю. Зараз, після закінчення семінару я можу сказати велике спасибі моїм учням. Їхня симпатія й повага допомогли мені успішно провести цей семінар. Моя аудиторія складалася із 35 слухачів із різним рівнем підготовки і різного віку. В основному це були лучники, тренери зі стрільби з лука і декілька тренерів із кульової стрільби. Серед моїх слухачів були також п'ять жінок. Цей факт варто підкреслити особливо. За законами шаріату до дівчин і жінок мають право доторкатися тільки жінки, тому наявність тренерів - жінок просто необхідна для організації повноцінного, рівноправного розвитку нашого виду спорту в цій країні. Режим нашої щоденної роботи був дуже напруженим. Щодня по вісім годин теоретичних і практичних занять із невеликими перервами на обід і на регулярні короткочасні молитви у визначений час. В Ірані, як у мусульманській країні вихідним днем є п'ятниця. Через важливість проведення семінару й бажання пройти увесь курс запланованої програми, було зроблено виключення і ми продовжували працювати навіть у п'ятницю. До речі, різниця в часі між Києвом і Тегераном становить 1,5 години, що було несподіванкою для мене, тому що я наївно думав, що в усьому світі різниця в часі за Гринвічем повинна бути кратною однієї години.
   Мені було приємно працювати з цією аудиторією. Культура проведення семінару була на високому рівні. Питання задавалися професійні й інтерес був непідробним. Особливу теплоту й почуття повної довіри й поваги я відчув в останні дні роботи, особливо в день закінчення семінару. Іранці - це продовжувачі традицій великої історичної імперії - Персії. Традиційно вважається, що в цій країні не бажано показувати на людях свої як позитивні, так і негативні емоції. Але по очах, та й по поведінці я бачив як танула недовіра і з'являлося щире тепло в наших відносинах. Хочеться вірити, що через кілька років я зможу побачити плоди своєї роботи в успіхах моїх учнів."
 
[Top] [Back]   Питання: "Розкажіть про Ваші особисті враження про країну, про людей і про Тегеран, у якому Ви були?"

   О.М.: "Хоча я, відверто кажучи, дуже втомився від підготовки до поїздки і від самої поїздки, але я залишився дуже задоволений нею. Після поїздки в Іран я тепер із більшою симпатією відношуся до традицій та до ісламської культури й релігії. Мені дуже сподобалася доброзичливість людей цієї країни, сподобалася повна відсутність алкоголю і практична відсутність осіб, які палять у цій країні. Сподобався мені і високий рівень соціальної захищеності людей цієї країни. У країні дуже багато молоді. За останні п'ятнадцять років кількість населення майже подвоїлася. Померти від голоду в Ірані неможливо, цього просто не допустять. Про Україну в Ірані знають дуже мало, хоча рік назад був підписаний договір про дружбу й співробітництво між нашими країнами. Я знав, що в Ірані дуже люблять футбол, тому щоб пояснити, де знаходиться Україна, я згадував Андрія Шевченко і багато іранців відразу додавали слова "Сергій Ребров і Динамо-Київ". На цьому прикладі я переконався в тому, що спорт робить більше ніж десятки дипломатів.
   Не сподобалася мені в Тегерані страшенна загазованість повітря. Уявіть собі, що в 14 мільйонному місті практично відсутній електротранспорт! Над містом постійно висить огидний смог. У дні коли я був у Тегерані, то бачив по місцевих каналах телебачення рекламу кампанії боротьби з негативними явищами від вихлопу газів мільйонів автомобілів. Але як мені здалося, це тільки півзаходу, а для вирішення проблеми, там необхідно кардинально перебудовувати всю транспортну систему міста, а можливо й країни. Після повернення додому, я тепер із посмішкою сприймаю загазованість рідного Львова, і навіть Києва, та "корки" на його дорогах. Ви не бачили справжніх заторів! Такої кількості машин як там, я не міг уявити навіть у кошмарному сні, а відсутність правил руху, вірніше зневага ними - це окрема тема.
   Але незважаючи на ці дріб'язки в мене склалося гарне враження про Іран і про людей, які його населяють. Коли я повертався, то почував, що в мене з'явилося багато нових друзів і знайомих у країні, про яку я так мало знав раніше. Сподіваюся, що це взаємно. "
 
    Пане Олександре, велике спасибі за цікаве інтерв'ю і бажаю Вам і надалі продовжувати розпочату Вами роботу експерта, для популяризації стрільби з лука в усьому Світі і для популяризації нашої країни і Львівської лучної федерації зокрема.


Інтерв'ю провів Заслужений тренер України - Віктор Михайленко.

 
[Back] This page last updated Sunday, January 25, 2004


[На початок сторінки] [На головну сторінку]


[Клуби] [Підготовка кадрів] [Наука] [Спортсмени] [Тренери] [Рекорди]
[Гостьова книга] [Лінки] [Історія] [Календар змагань] [Web-team]

This page, and all contents, are Copyright © 2002
by the Lviv Archery Federation.